Історія створення товариства

Автор: Тамара Тарнавська

“Добрій людині буває соромно навіть перед собакою”, цей вислів Антона Чехова не втратив актуальності й нині.

Хто з нас не затримував погляд на вуличних собаках, жертвах людської зради, що, згорнувшись клубочком, лежать на голій землі біля входу до метро, стоять біля крамниць, дивлячись на нас з мовчазним докором?

Хто з нас в такий момент не відчував нестримного бажання забути про свої справи і негайно допомогти тварині, нагодувати та обігріти й забрати додому…

Однак, щоб зробити такий крок, недостатньо тільки прояву самого милосердя, треба володіти силою самопожертви, адже значно простіше шматком ковбаси “відкупитися” від зайвих “тваринних” проблем.

На щастя, політичні та економічні проблеми не вбили в більшості людей почуття гуманізму та милосердя, для яких страждання беззахисної тварини сильніші від власних справ. Саме вони, розуміючи, що для вирішення проблеми безпритульних тварин потрібна комплексна програма і створили товариство захисту тварин, давши йому назву, зрозумілу в усьому світі як символ біди – “SOS“: “Врятуйте наші душі!”

Сталося це в листопаді 1994 року.

Від початку створення товариство послідовно проводило кампанію за те, щоб Україна приєдналася до міжнародного руху на захист тварин від жорстокого поводження. Бо, незважаючи на те, що Україна є членом Ради Європи, в сфері захисту тварин вона була і продовжує залишатися далеко позаду цивілізованих країн, традиційно застосовуючи негуманні жорстокі методи щодо безпритульних тварин.

Будь які акції з боку українських та міжнародних захисників тварин, скеровані на привернення уваги відповідних структур влади України та заклики до гуманності, зустрічали бюрократичні відписки на кшталт: «проблема безпритульних тварин вирішується згідно міжнародних стандартів» (що абсолютно не відповідає дійсності) або «у нас люди жебракують, на вулицях безпритульні діти, а ви про собак…»

Усе це так, однак вирішувати ці проблеми по черзі все одно, що мити одну руку для вітання, а іншу брудну ховати за спину. Адже у світі все взаємопов’язано. І гуманне ставлення до тварини позначається і на гуманному ставленні до кожної людини. Ніхто не стане сперечатися з тим, що притулок для тварин виховує гуманізм, а шкіродерні – пропагують узаконену жорстокість.

Пам’ятаймо, що суспільство, яке виявляє жорстокість та байдужість у ставленні до безпритульних тварин, ніколи не буде добрим та милосердним і по відношенню до людей.

Сьогодні, завдяки товариству захисту тварин “SOS“ , зроблено перші кроки в справі захисту тварин в Україні. І хоча це тільки краплина в морі проблем, сотні тварин знайшли в притулку товариства в Пирогові не тільки дах над головою, а й отримали ветеринарну допомогу.

Символічно, що притулок в Пирогові знаходиться на території колишньої міської живодерні, активна діяльність якої у 1996-97 роках викликала міжнародний скандал.

Сталося це так. Тамара Тарнавська, журналістка, засновник та президент товариства, втративши надію переконати керівників міської влади в тому, що антигуманна політика щодо безпритульних тварин “cпіймай та вбий” не тільки жорстока, але й неефективна, звернулися за допомогою до міжнародних організацій з захисту тварин європейських країн.