Перебранка в Копенгагене и ее катастрофический исход

Written by Джордж Монбиот, The Guardian | 18 December 2009

Джордж Монбиот выражает отчаяние по поводу катастрофического исхода климатического саммита.

Сначала они взяли Землю в скобки, затем вычеркнули из текста. В конце текста уже не было речи о спасении биосферы: надо было спасать свое лицо. По мере того, как переговоры все более заходили в тупик, все намеки на какой-либо прорыв в конференции были убраны. Теперь стал возможным любой текст договора, в котором участники делают вид, что чего-то достигли. Более ясным и безобидным был бы чистый лист бумаги, под которым подписались бы все, нежели эта, ни к чему не обязывающая, невнятная резолюция.

Read more...

Розіп’ята Природа

Written by Mavca | 25 January 2010

Ми йдемо степом. Свіжий нічний вітер приємно обдуває обличчя, розвиваюче моє неслухняне довге волосся. Небо усіяне зірками, але ми в них майже не орієнтуємося. А якщо є лише широкий степ і лише зоряне небо, то куди і за якими орієнтирами ми йдемо? Та просто напростець блукаємо просто неба.
Аж раптом застигаємо. Я ніби скам'яніла, настільки жахнулась побаченого. Десь вдалині посеред степу маячили турбини ГАЕС, освітлені мільярдами вогнів.
Одна з турбин мала чіткі обриси хреста. Хреста, на якому була розіп'ята Природа. Природа - жінка без віку, гарна до нестями, була розіп'ята на хресті цивілізації і стікала кров'ю глоду і шипшини, яка заливала її білосніжну зимову сукню. Зелені очі були байдуже прикриті. Свіжий нічний вітер розмітав її неслухняне довге волосся кольору вечірнього сонця.